html текст
All interests
  • All interests
  • Design
  • Food
  • Gadgets
  • Humor
  • News
  • Photo
  • Travel
  • Video
Click to see the next recommended page
Like it
Don't like
Add to Favorites

Молодi та щасливi: Івона Костіна — про психосоціальну адаптацію для ветеранів, життя в горах і романтику громадського сектору


Поняття щастя для кожного своє, але загальні тенденції все ж таки прослідковуються і демонструють, що добробут все більше залежить від залученості до життя суспільства. Тому в новому спецпроекті bit.ua зустрічається з успішними молодими українцями, щоб дізнатися, що робить їх щасливими і звідки вони беруть сили змінювати країну.

Улітку 2017 року дослідницька компанія GfK для вивченння добробуту молодих українців провела опитування у рамках масштабного проекту Olympic moves UA, який Національний олімпійський комітет реалізує спільно з компанією Coca-Cola. Результати показують: щастя молодих українців залежить не тільки від особистих успіхів і стосунків, але і від участі в суспільному житті й користі оточуючим. Але суха статистика завжди лишається тільки цифрами — важливіші ті люди, що стоять за ними.

У першому випуску «Молоді та щасливі» — Івона Костіна. Вона провела дитинство в Африці, жила у французькій комуні художників, була волонтером на Кухні Майдану, а тепер знімає про ветеранів АТО документальний фільм і допомагає їм реабілітуватися — організовувала Invictus Games, курує медіапроект Sector V і спільноту для полегшення реінтеграції «Побратими».

Про парадокси вибору

Я закінчувала школу в 16 років і взагалі не знала, чим буду займатися. Вирішила не поступати до університету, тому поїхала подорожувати автостопом — мої батьки з горем пополам підтримали цю ініціативу. Та подорож привела мене в комуну художників у Франції — першу закриту спільноту в моєму житті. Це була маленька школа життя: я прожила в юрті в Піренеях приблизно місяць і почувалася щасливою серед абсолютно різних людей, тому вихід з цієї спільноти був для мене дуже складним.

Я вже уявляла, як будуватиму і свою юрту, витрушуватиму килими, ніби монгольська жінка, але з часом відчула, що мені затісно. Саме тоді на пікапі на один день приїхала дівчина, імені якої я зараз навіть не згадаю. Ми сиділи біля водоспаду, було відчуття, що весь світ наш, і я розповідала, як складно вибрати: лишитися чи йти далі. І вона сказала: «Що б ти не обрала, ти все одно втратиш щось інше». Ці слова допомогли мені рушити в дорогу. 

Що б ти не обрала, ти все одно втратиш щось інше.

Вихід з армії, з війни у відкрите глобалізоване суспільство, як не дивно, мені дуже подібний до виходу з комуни. Тоді, після трьох місяців подорожей, я повернулася до України — якраз почався Майдан, і дуже скоро по його закінченню я потрапила в громадський сектор. Коли я приходила в цю справу, у мене не було мети комусь допомогти. Мене просто цікавила реінтеграція із закритого суспільства у відкрите. Зараз я розумію, що хотіла б цьому присвятити навчання і доволі тривалий термін у своєму житті. Це нова сфера для України, але у світі її досліджують уже тривалий час — я бачу в ній великий потенціал і цікавість для себе.

Впевнені у власній здатності приймати рішення 73% молодих українців.

Про початок участі в житті громадськості

Незадовго після початку Майдану моїй сестрі виповнилося 3 роки. У той день я пішла на «Кухню під стелою» й забрала туди всю їжу, яку мама наготувала на святкування, — це все, що можна сказати про мене як про сестру.

Я маю надію, що у свої 17 моїй сестрі не доведеться стояти на морозі і готувати чай купі інших людей, які не сидять на роботі чи вдома, а борються за право вибору.

Після Майдану мені знадобилося 4 місяці, щоб оговтатися, — там загинув мій дуже близький друг Устим Голоднюк. Я провела цей час у Львові — мені було трохи соромно, але прийшло розуміння, що якби я цього не зробила, користі від мене не було б зараз ніякої. А потім мене витягнули в Київ, і я зрозуміла, що мені знову комфортно в цьому середовищі. У 2014 році мені виповнилося 18, і тоді я організовувала арт-фестиваль «УКРОП». Ми зібрали певну суму і я вирішила поїхати в АТО і доставити речі власноруч. З вересня 2014-го по березень 2015-го я була там фактично щотижня. 

Якось у нашої команди волонтерів зламалася машина і ми пробули в АТО 6 днів. Тоді вдалося познайомитися з військовими та поспілкуватися не в ролях волонтерів і військових, а просто як людина з людиною. Ми говорили про подорожі, традиції, регіони, з яких походимо, і це було подібно до комуни у Франції — говорили такі ж люди про ті ж самі цінності. Мені багато що нагадало мій період після Майдану. Тоді ж я зрозуміла, що військовим буде непросто повернутися зі своєї нової спільноти до цивільного життя. 

Про романтизацію і реальність

Моє щастя завтра залежить від моєї роботи сьогодні. Якщо я не любитиму себе зараз, на потім мене просто не вистачить: громадський сектор дуже романтизований — усі думають, що можна прийти і врятувати світ. Переважно світ не знає про те, що має бути врятованим, та ще й пручається. І правильно робить: не треба наносити добро — треба просто добре робити свою роботу. Наша сфера далеко не романтична — ти працюєш понаднормово, і дуже легко забути, що треба їсти, спати, приймати душ, ходити до косметолога, читати книжку, терміново поїхати у відпустку, а ввечері провести час із родиною.

Переважно світ не знає про те, що має бути врятованим, та ще й пручається.

Є речі не менш важливі за ту неймовірну користь, яку ти можеш принести суспільству. І дуже сумно читати пости представників громадського сектора, які збирають мільйони для інших, але з гордістю пишуть про те, що в них порожньо в кишені, вони 4–5 років не були у відпустці і мають проблеми з житлом, — бо треба залишати місце і для себе. Завжди повинні бути абсолютно прості життєві речі — затишок, кохання, дружба, але вони можуть зникнути, якщо людину поглине громадський сектор.

Треба усвідомлювати, що спочатку ніхто не заплатить, доведеться виявити проблему, знайти рішення, зібрати команду, отримати нестабільне фінансування, відповідати за свою зарплату і кошти на проект. Якщо ти це розумієш і готовий працювати — світ можливостей безмежний, питання тільки в тому, яких ресурсів це буде коштувати і чи опустиш ти руки після першої невдачі.


Якщо я колись писатиму резюме, то окремим пунктом поставлю кількість листів, на які не було відповіді – їх збереться більше 300. Треба розуміти, що це дуже боляче особливо коли в тебе стоїть мейл-трекер, який потім видаляєш задля власного щастя.

Є багато способів взаємодіяти з організаціями, не вимагаючи при цьому грошей, — вони не зобов’язані цього робити. Ми притримуємося думки, що питання українських ветеранів має бути вирішене в Україні, і не просимо фінансування у дружніх організацій за кордоном. Там є власні проблеми, і ми хочемо в них вчитися — просимо про конференції, підтримку, зустрічі, тренінги. Громадський сектор за кордоном не існує в шоколаді — там так само є дівчатка, які намагаються знайти гроші на хорошу справу і пишуть 300 листів.

Відчувають свою корисність 53% опитаних молодих українців.
Про відповідальність і спільну працю

Питання відповідальності мене ніколи не лякало. У дитинстві мені пощастило не бути в українській системі освіти — ми з батьками жили в Африці, і перші три класи школи я закінчувала там. Тамтешні вчителі навчили не боятися іспитів — ти цілий рік вчився, а не за день до здачі. Контроль знань був можливістю побачити, на що звернути увагу наступного року. Мене навчили не боятися результату — так тобі його легше сприймати, яким би він не був. Цей підхід трансформувався на роботу. 

Складно не з відповідальністю – складно емоційно, бо тема, з якою я працюю, не завжди є простою.

Я далеко не завжди в бадьорому настрої, але, на щастя, у нашій команді є правило: коли ми бачимо, що комусь треба відпочити, створюємо для цього всі умови. Немає жодного сенсу згоріти на проекті навіть у рік важливих для країни подій — користі від тебе не буде, якщо ти зникнеш. Усе рано чи пізно закінчиться, і в нас попереду марафон, а не спринт.

Мені дуже близька концепція Сковороди про сродну працю – я люблю те, що я роблю.

Інколи забуваю, нащо все це роблю — тоді кілька тижнів згадую, що ж я шукаю для себе. Робити щось, що має більшу мету, ніж задоволення власних потреб — це наркотик. Ти вже не можеш працювати в офісі з 8-ї до 6-ї над завданнями, мети яких не розумієш. Одна важлива для мене людина якось сказала, що ми можемо бути хорошими один по одному — але неймовірними лише разом, коли робимо щось більше за нас самих. 

Задоволені своєю участю у соціальному житті лише 27% опитаних молодих українців.
Про щастя бути частиною важливого

У шкільні роки я мріяла про тусовку, де ти «свій», у мене було романтизоване уявлення про те, в якій спільноті я буду. І мені пощастило потрапити в середовище, яким я пишаюся — тут кожен робить щось важливе і віддається цьому повністю. 

Зараз щасливою мене робить відчуття того, що я частина комуни тільки тепер я створюю її сама.

Кожна бригада чи маленький підрозділ стає своєрідною комуною, жити в якій — класно і комфортно. Але, на жаль, у наших умовах вони формуються під тиском обставин, а не за власним бажанням. Унікальний досвід життя в комуні ветерани можуть реалізувати в цивільному житті. 

Усі ми – люди різного досвіду.

У всіх є спільні точки розуміння, навіть якщо а перший погляд це не так. Ми формуємо групи людей військового досвіду і в процесі тренінгів вони здобувають уже новий спільний цивільний досвід.

56% опитаних молодих українців відчувають близькість до інших людей, та 67% швидше почуваються щасливими, ніж не відчувають цього.
Про мрії і цінності

Я завжди мріяла робити щось, що приноситиме мені задоволення, і дуже переживала, бо не знала, що це буде. Зараз я роблю те, що дійсно робить мене щасливою. Раніше думала, що вивчуся на бармена, поїду в круїз, зароблю багато грошей і поїду на рік у навколосвітню, — але почався Майдан, і я пішла з курсів барменів і в принципі не п’ю. Я мріяла подорожувати, але в певний момент втратила смак до подорожей без мети. Зараз мені хочеться до цього повернутися. Я мрію колись на рік піти у відпустку і поїхати в навколосвітню подорож. У багатьох країнах є ветерани, і мені є куди їхати по досвід, але я знову мрію мати можливість поїхати без мети. Але тепер це не настільки романтично — є бажання пишатися втіленим і повернутися в Україну з силами на розвиток чогось нового.

Це мій дім, моя вулиця, моє місто. Я не хочу бути тут транзитом.

Я не хочу, щоб мене магічно кудись перенесли. Я вірю, що якою б не була Україна, вона залишається моїм домом, і я готова працювати для того, щоб він ставав кращим. Я хочу, щоб наша мрія збувалася тут, а не деінде.

Я вірю, що люди навколо мене так само з жахом думають про еміграцію.

У комуні у Франції я усвідомила, що соромилася того, звідки приїхала й не привезла з собою нічого. Я вважала себе глобальною і спочатку мені було комфортно, а потім стало сумно: навіть якщо випнуся з себе, усе одно буду українкою, яка живе у Франції.

Я зрозуміла, що мій дім в Україні ще до Майдану. І те, що я більше не змушена думати про еміграцію — найбільша зміна особисто для мене за останні 4 роки. У 2013 році я розуміла, що залишитися за тих умов означає  втратити свій потенціал. Не було тих безмежних можливостей, які є зараз. Я хочу жити в комфортній країні. Я хочу оглянутися через 10 років і сказати, що це моя робота: своїми руками, «потом-кров’ю» і недоспаними ночами це зробила наша спільнота. 

Оптимізм щодо майбутнього відчувають 45% молодих українців.

Влітку 2017 року авторитетна дослідницька компанія GfK здійснила оцінку молоддю власного добробуту. Дослідження було проведено в рамках масштабного проекту Olympic moves UA, який Національний олімпійський комітет реалізує спільно з компанією Coca-Cola.

Читать дальше
Twitter
Одноклассники
Мой Мир

материал с bit.ua

1

      Add

      You can create thematic collections and keep, for instance, all recipes in one place so you will never lose them.

      No images found
      Previous Next 0 / 0
      500
      • Advertisement
      • Animals
      • Architecture
      • Art
      • Auto
      • Aviation
      • Books
      • Cartoons
      • Celebrities
      • Children
      • Culture
      • Design
      • Economics
      • Education
      • Entertainment
      • Fashion
      • Fitness
      • Food
      • Gadgets
      • Games
      • Health
      • History
      • Hobby
      • Humor
      • Interior
      • Moto
      • Movies
      • Music
      • Nature
      • News
      • Photo
      • Pictures
      • Politics
      • Psychology
      • Science
      • Society
      • Sport
      • Technology
      • Travel
      • Video
      • Weapons
      • Web
      • Work
        Submit
        Valid formats are JPG, PNG, GIF.
        Not more than 5 Мb, please.
        30
        surfingbird.ru/site/
        RSS format guidelines
        500
        • Advertisement
        • Animals
        • Architecture
        • Art
        • Auto
        • Aviation
        • Books
        • Cartoons
        • Celebrities
        • Children
        • Culture
        • Design
        • Economics
        • Education
        • Entertainment
        • Fashion
        • Fitness
        • Food
        • Gadgets
        • Games
        • Health
        • History
        • Hobby
        • Humor
        • Interior
        • Moto
        • Movies
        • Music
        • Nature
        • News
        • Photo
        • Pictures
        • Politics
        • Psychology
        • Science
        • Society
        • Sport
        • Technology
        • Travel
        • Video
        • Weapons
        • Web
        • Work

          Submit

          Thank you! Wait for moderation.

          Тебе это не нравится?

          You can block the domain, tag, user or channel, and we'll stop recommend it to you. You can always unblock them in your settings.

          • bit.ua
          • наркотики
          • майдан
          • домен bit.ua

          Get a link

          Спасибо, твоя жалоба принята.

          Log on to Surfingbird

          Recover
          Sign up

          or

          Welcome to Surfingbird.com!

          You'll find thousands of interesting pages, photos, and videos inside.
          Join!

          • Personal
            recommendations

          • Stash
            interesting and useful stuff

          • Anywhere,
            anytime

          Do we already know you? Login or restore the password.

          Close

          Add to collection

             

            Facebook

            Ваш профиль на рассмотрении, обновите страницу через несколько секунд

            Facebook

            К сожалению, вы не попадаете под условия акции